Метод "Кроссенс"

 

          Метод «кроссенс» — один із сучасних розвиваючих методів, який належить до технології формування творчої особистості й заснований на візуальних зображеннях. Виділено три основні типи сфер сенсорного досвіду — візуальний, кінестетичний та аудіальний. Незважаючи на те що люди думають по-різному, 90 % усієї інформації ми сприймаємо за допомогою зорового аналізатора. Цю методику можливо використовувати в різних класах,  але допомогою вчителю будуть самостійно створені кроссенси учнів старших класів.   

«Кроссенс»  – асоціативна головоломка нового покоління. Слово «кроссенс» означає  «перетин значень» і придумане за аналогією зі словом «кросворд», яке в перекладі з англійської мови  означає  «перетин слів».

  Ідея кроссенса проста, як і все геніальне. Це поле з 9 квадратів, у яких є 9 картинок, що взаємозв’язані між собою за принципом «равлика»: 1 з 2, 2 з 3, 3 з 6, 6 з 9, 9 з 8, 8 з 7, 7 з 4, 4 з 5. Центральна (5) поєднує за змістом декілька зображень. Її можна пов’язати з 2, 6, 8, 4 зображеннями.

Зв’язки можуть бути глибокими або поверхневими. Головне, учень повинен знайти зв’язок між сусідніми зображеннями. Перед створенням кроссенсу необхідно написати в кожному квадраті слова або словосполучення для зв’язку, а лише потім підбирати необхідні зображення.

      Кроссенс може використовуватися на всіх етапах уроку: під час мотивації, вивчення нового матеріалу, закріплення знань та як рефлексія під час закінчення уроку. Кроссенс — це своєрідна «шпаргалка», яку дитина може використовувати під час розповіді домашнього завдання. Але за певних умов: якщо вона її створила власноручно, використовує лише зображення, не має жодного слова-підказки. Поки дитина шукає необхідні зображення, які зможуть допомогти їй під час відповіді, вона декілька разів прочитає надану інформацію, і бажає вона того чи ні, запам’ятає якусь її частину. Кроссенс у дитини розвиває креативність, логічне та асоціативне мислення.

    Вчитель завдяки кроссенсу може встановити міжпредметні зв’язки з іншими предметами. Крім того, це можливість краще зрозуміти та засвоїти основне під час вивчення нового матеріалу.

Тема. Форми поведінки тварин

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

 

Таким чином, кроссенс, як метод виконує такі функції: 

· мотиваційну (формує інтерес і бажання зрозуміти, на перший погляд, незрозуміле і навіть абсурдне); 

· інформативну; 

· дослідницьку (допомагає відповісти на питання: що? де? коли?....); 

· комунікативну(організовує діалог між учнями та вчителем, учнями та підручником тощо); 

· розвиваючу; 

· пізнавально-пошукову; 

· виховну. 

     Використання методу "Кроссенс" сприяє формуванню соціальної компетентності у структурі уроку,  тому що багато в чому змінює мислення і мову учнів, надаючи і тому, й іншому інтегрований, системний характер.

​

«Фішбоун» – прийом  розвитку критичного мислення.

     «Фішбоун» – метод вивчення,  порівняння, дослідження. Автором є  японський професор Кауро Ішікава. В процесі навчання прийом дозволяє «розділити» загальну проблемну тему на перелік причин і аргументів. Візуально (графічно) відтворення даного прийому виглядає як риб’ячий скелет, в голові якого записується проблема, верхній ряд кісток – фіксуються причини події, нижній – факти, аргументи, а у хвості розміщується висновок, що є результатом створеного графічного аналізу.

 

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

 

          Учень демонструє уміння визначати причинно-наслідкові зв’язки, логіку, обґрунтованість висновків. Прийом вимагає умінь аналітично працювати  з текстами, формує критичне мислення.

• Стала форма даного прийому моделювання інформації водночас і спрощує, і ускладнює завдання для учня. Проблема (голова) потребує розуміння причин проблеми (верхні кістки), добору до причин відповідних фактів – підтверджень (нижні кістки).

• Складність прийому у необхідності демонструвати логіку висновку, який повинен витікати з причин і фактів, який автор сам і добирає.

• Яскравий образ – заготовка фішбоуну – в певній мірі є фактором  психологічним (і приваблює, і заспокоює, і заохочує).

• Учитель, даючи фішбоун як домашнє завдання, має запропонувати учневі мінімум доступних джерел для успішного виконання, які виступатимуть підказками учневі.

• Фішбоун як складна форма роботи вимагає набуття досвіду, тому спочатку бажано застосовувати її як домашнє завдання, як роботу в парі-групі під час уроку перед тим як використовувати як форму контролю знань, умінь і навичок.

​

                                                                                  Кластер

Кластер – прийом графічного моделювання інформації. Карта понять, створена учнем по заданій темі, яка робить наочними процеси мислення автора, при його заглибленні у пізнання і дослідження проблеми. Учень здійснює аналіз явища, розбиваючи ціле на складові характеристики, виявляючи головні якості і вторинні характеристики.

 Загальні вимоги:

• яскравість, читабельність, візуальний образ, повнота.

• «Серце» ідеї (кластеру) виділити  візуально; можна розташувати навколо віялом промені-відгалуження різних кольорів, які можна пронумерувати, щоб забезпечити логічну послідовність читання.

• Кластер, як прийом, може бути застосовано при вивченні нової теми, бути формою контролю, самостійної роботи, як творче завдання – звіт по темі, тощо.

• Кластер, як форма організації навчання, може бути запропонований як індивідуальна робота так і парі, групі учнів.

​

Лепбук - наколінна книга

    У дослівному перекладі з англійської "лепбук" означає  "наколінна книга". 

    Термін "лепбук" вперше використала у своїй домашній школі письменниця з Вірджинії Теммі Дабі.

    У 80-х роках минулого століття Діна Зайк запропонувала використання  foldables- складених аркушів паперу з певної теми, що сприяли легкому та ненав* язливому запам *ятовування  матеріалу дітьми. Автор в своїй книзі описала створення різних видів цих "міні- книг".

  Працюючи над їх створенням, діти у творчій грі швидко та надовго запам* ятовували  потрібну інформацію. Цю техніку почали широко

    застосовувати у домашніх школах Вірджинії. Теммі Дабі запропонувала вкласти  ці маленькі книжечки в одну тематичну теку, оформлену яскраво і цікаво. Тобто запропонувала систематизувати  інформацію з певної теми.Ці теки за форматом могли розміститися  в дітей на колінах. Саме тому така  саморобна  книга і отримала назву - "лепбук". Такий вид роботи швидко був прийнятий у американських домашніх школах, адже уособлював собою книжку- іграшку, наповнену навчальною інформацією, що створила власне дитина дібравши, проаналізувавши навчальну інформацію, що, сприяло кращому запам* ятовуванню матеріалу.

   Отже, лепбук - це  кінцевий результат вивчення певної теми, який учень самостійно виготовляє, використовуючи отримані знання.

     Лепбук - це новітній спосіб організації навчальної діяльності. Він є книгою або  текою з певної теми, в яку вклеїні різноманітні міні-книжечки, оформлені як дверцята, віконечка, кишеньки, квіточки, книжечки, кружечки тощо. Дитина може їх створювати і розміщувати так, як вважає за потрібне.В ці кишеньки збирається навчальний матеріал, який дитина накопичує протягом вивчення будь-якої теми.   При  цьому створення лепбуку, крім ігрового і творчого  завдання, є носієм навантаження і певні зобов* язання.  По - перше, матеріал дитина збирає і накопичує за певним планом, створеним  разом з учителем. По - друге, щоб дібрати матеріал, потрібно його вивчити, проаналізувати і зрозуміти. По - третє - потрібно презентувати зібраний матеріал. Доречі,  над певною темою може працювати як  одна дитина, так і група.

     Отже, план створення лепбука:

1. Вибрати і обговорити тему;

2. Скласти план і намалювати макет, приготувати всі необхідні матеріали.

       Розмір готового лепбука є стандартним - папка А4 в складеному вигляді та А3 у відкритому вигляді. Цей розмір ідеально підходить, щоб дитина могла самостійно працювати з ним: тримати його в руках,   малювати, писати, виконувати завдання в ньому, а після занять  поставити теку на полицю.

       Найпростіші лепбуки виглядають як книжка з одним розворотом, більш складні  можуть мати форму " трюмо": одна велика центральна частина та дві менші створки з боків. 

    3. Створити різноманітні кишеньки і наповнити їх. На готову основу кріпляться в різний спосіб дверцята, віконечка, кишеньки, квіточки, книжечки, рухливі кружечки тощо.  

Вони наповнюються навчальним матеріалом, який потім можна діставати, перекладати,  складати на свій розсуд.

4. Презентувати свою роботу. Захистити свою роботу - це створити цікаву доповідь, з використанням матеріалів розміщених в кишеньках лепбука: факти, цікава інформація, загадки, ребуси, проблемні питання тощо.

       При створенні лепбука варто враховувати такі моменти: його потрібно виготовляти  з міцного матеріалу, щоб при частому використанні він швидко не втратив свій вигляд; "книга на колінах" має бути цікавою, яскравою, кольоровою, тобто привертати до себе увагу; звичайно містити інформацію, яка буде зрозумілою дітям і відповідати окресленій темі; матеріал добирати в різний спосіб, як під час уроку, так і самостійно; і, звісно, звернути увагу на те, що її можуть використовувати і інші учні або дорослі, які прагнуть отримати або поглибити інформацію з теми.

       Отже, лепбук сприяє формуванню вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати навчальну інформацію, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки,  робити самостійні висновки, розвиває критичне мислення, спостережливість,  вміння співпрацювати, шукати варіанти виходу з проблемних ситуацій.        

    Лепбук - це цікава спільна творча гра для вивчення, повторення або узагальнення навчального матеріалу.

​

Хмара слів

Хмара слів (хмара тегів, або зважений список) - це візуальне відтворення списку слів, категорій, міток чи ярликів на єдиному спільному зображенні. За допомогою хмар слів можна візуалізувати матеріал з теми у більш наочний спосіб. Це сприяє швидкому запам'ятовуванню інформації.

 

Можливості використання хмари слів у навчанні пов'язані, наприклад, з тим, що:

- в хмару можна записати тему уроку, яку учні повинні визначити;

- скласти пропозиції щодо визначеної теми, «хмара» виступає в якості опорного конспекту;

- прочитати в «хмарі» головне питання, на яке необхідно знайти відповідь протягом уроку;

- скласти речення або розповідь, використовуючи якомога більше слів з хмари;

- створити словникову «хмару» на основі невеликих нещодавно вивчених навчальних текстів, і попросити учнів пригадати, про що були ці тексти, і в якому саме контексті використовувалися слова;

- показати «хмару», складену зі слів, узятих із незнайомого тексту, і попросити здогадатися про його зміст;

- перетворити нудний текст в цікаву головоломку;

- зробити "хмарку" підказок до кросвордів тощо;

- повторити основні поняття теми, що вивчаєтся і т.д.

 

Хмару слів можна легко згенерувати власноруч з використанням спеціальних програм.

Word It Out – безкоштовний англомовний сервіс для створення хмар слів, який є одним з найпростіших і зручних у використанні.

Word Cloud Generation – англомовний сервіс для створення тегових хмар, який має найбільш зручну інтуїтивно зрозумілу навігацію.

Word Art – багатофункціональний англомовний сервіс для створення хмар слів. З його допомогою можна створювати яскраві хмари різної форми. Однак недоліком цієї програми є певне спотворення шрифтів при відображенні кирилиці.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​