Сайт вчителя біології та хімії
Мірошніченко Любов Григорівни
Методична тема:
Використання елементів інноваційних педтехнологій навчання на різних етапах проведення уроку
.
Розум – це не посудина,
яку треба наповнити,
а вогонь, який належить запалити.
Плутарх
Метод "Кроссенс"
Метод «кроссенс» — один із сучасних розвиваючих методів, який належить до технології формування творчої особистості й заснований на візуальних зображеннях. Виділено три основні типи сфер сенсорного досвіду — візуальний, кінестетичний та аудіальний. Незважаючи на те що люди думають по-різному, 90 % усієї інформації ми сприймаємо за допомогою зорового аналізатора. Цю методику можливо використовувати в різних класах, але допомогою вчителю будуть самостійно створені кроссенси учнів старших класів.
«Кроссенс» – асоціативна головоломка нового покоління. Слово «кроссенс» означає «перетин значень» і придумане за аналогією зі словом «кросворд», яке в перекладі з англійської мови означає «перетин слів».
Ідея кроссенса проста, як і все геніальне. Це поле з 9 квадратів, у яких є 9 картинок, що взаємозв’язані між собою за принципом «равлика»: 1 з 2, 2 з 3, 3 з 6, 6 з 9, 9 з 8, 8 з 7, 7 з 4, 4 з 5. Центральна (5) поєднує за змістом декілька зображень. Її можна пов’язати з 2, 6, 8, 4 зображеннями.
Зв’язки можуть бути глибокими або поверхневими. Головне, учень повинен знайти зв’язок між сусідніми зображеннями. Перед створенням кроссенсу необхідно написати в кожному квадраті слова або словосполучення для зв’язку, а лише потім підбирати необхідні зображення.
Кроссенс може використовуватися на всіх етапах уроку: під час мотивації, вивчення нового матеріалу, закріплення знань та як рефлексія під час закінчення уроку. Кроссенс — це своєрідна «шпаргалка», яку дитина може використовувати під час розповіді домашнього завдання. Але за певних умов: якщо вона її створила власноручно, використовує лише зображення, не має жодного слова-підказки. Поки дитина шукає необхідні зображення, які зможуть допомогти їй під час відповіді, вона декілька разів прочитає надану інформацію, і бажає вона того чи ні, запам’ятає якусь її частину. Кроссенс у дитини розвиває креативність, логічне та асоціативне мислення.
Вчитель завдяки кроссенсу може встановити міжпредметні зв’язки з іншими предметами. Крім того, це можливість краще зрозуміти та засвоїти основне під час вивчення нового матеріалу.
Тема. Форми поведінки тварин
Таким чином, кроссенс, як метод виконує такі функції:
· мотиваційну (формує інтерес і бажання зрозуміти, на перший погляд, незрозуміле і навіть абсурдне);
· інформативну;
· дослідницьку (допомагає відповісти на питання: що? де? коли?....);
· комунікативну(організовує діалог між учнями та вчителем, учнями та підручником тощо);
· розвиваючу;
· пізнавально-пошукову;
· виховну.
Використання методу "Кроссенс" сприяє формуванню соціальної компетентності у структурі уроку, тому що багато в чому змінює мислення і мову учнів, надаючи і тому, й іншому інтегрований, системний характер.
«Фішбоун» – прийом розвитку критичного мислення.
«Фішбоун» – метод вивчення, порівняння, дослідження. Автором є японський професор Кауро Ішікава. В процесі навчання прийом дозволяє «розділити» загальну проблемну тему на перелік причин і аргументів. Візуально (графічно) відтворення даного прийому виглядає як риб’ячий скелет, в голові якого записується проблема, верхній ряд кісток – фіксуються причини події, нижній – факти, аргументи, а у хвості розміщується висновок, що є результатом створеного графічного аналізу.
Учень демонструє уміння визначати причинно-наслідкові зв’язки, логіку, обґрунтованість висновків. Прийом вимагає умінь аналітично працювати з текстами, формує критичне мислення.
-
Стала форма даного прийому моделювання інформації водночас і спрощує, і ускладнює завдання для учня. Проблема (голова) потребує розуміння причин проблеми (верхні кістки), добору до причин відповідних фактів – підтверджень (нижні кістки).
-
Складність прийому у необхідності демонструвати логіку висновку, який повинен витікати з причин і фактів, який автор сам і добирає.
-
Яскравий образ – заготовка фішбоуну – в певній мірі є фактором психологічним (і приваблює, і заспокоює, і заохочує).
-
Учитель, даючи фішбоун як домашнє завдання, має запропонувати учневі мінімум доступних джерел для успішного виконання, які виступатимуть підказками учневі.
-
Фішбоун як складна форма роботи вимагає набуття досвіду, тому спочатку бажано застосовувати її як домашнє завдання, як роботу в парі-групі під час уроку перед тим як використовувати як форму контролю знань, умінь і навичок.
Кластер
Кластер – прийом графічного моделювання інформації. Карта понять, створена учнем по заданій темі, яка робить наочними процеси мислення автора, при його заглибленні у пізнання і дослідження проблеми. Учень здійснює аналіз явища, розбиваючи ціле на складові характеристики, виявляючи головні якості і вторинні характеристики.
Загальні вимоги:
-
яскравість, читабельність, візуальний образ, повнота.
-
«Серце» ідеї (кластеру) виділити візуально; можна розташувати навколо віялом промені-відгалуження різних кольорів, які можна пронумерувати, щоб забезпечити логічну послідовність читання.
-
Кластер, як прийом, може бути застосовано при вивченні нової теми, бути формою контролю, самостійної роботи, як творче завдання – звіт по темі, тощо.
-
Кластер, як форма організації навчання, може бути запропонований як індивідуальна робота так і парі, групі учнів.
Лепбук - наколінна книга
У дослівному перекладі з англійської "лепбук" означає "наколінна книга".
Термін "лепбук" вперше використала у своїй домашній школі письменниця з Вірджинії Теммі Дабі.
У 80-х роках минулого століття Діна Зайк запропонувала використання foldables- складених аркушів паперу з певної теми, що сприяли легкому та ненав* язливому запам *ятовування матеріалу дітьми. Автор в своїй книзі описала створення різних видів цих "міні- книг".
Працюючи над їх створенням, діти у творчій грі швидко та надовго запам* ятовували потрібну інформацію. Цю техніку почали широко
застосовувати у домашніх школах Вірджинії. Теммі Дабі запропонувала вкласти ці маленькі книжечки в одну тематичну теку, оформлену яскраво і цікаво. Тобто запропонувала систематизувати інформацію з певної теми.Ці теки за форматом могли розміститися в дітей на колінах. Саме тому така саморобна книга і отримала назву - "лепбук". Такий вид роботи швидко був прийнятий у американських домашніх школах, адже уособлював собою книжку- іграшку, наповнену навчальною інформацією, що створила власне дитина дібравши, проаналізувавши навчальну інформацію, що, сприяло кращому запам* ятовуванню матеріалу.
Отже, лепбук - це кінцевий результат вивчення певної теми, який учень самостійно виготовляє, використовуючи отримані знання.
Лепбук - це новітній спосіб організації навчальної діяльності. Він є книгою або текою з певної теми, в яку вклеїні різноманітні міні-книжечки, оформлені як дверцята, віконечка, кишеньки, квіточки, книжечки, кружечки тощо. Дитина може їх створювати і розміщувати так, як вважає за потрібне.В ці кишеньки збирається навчальний матеріал, який дитина накопичує протягом вивчення будь-якої теми. При цьому створення лепбуку, крім ігрового і творчого завдання, є носієм навантаження і певні зобов* язання. По - перше, матеріал дитина збирає і накопичує за певним планом, створеним разом з учителем. По - друге, щоб дібрати матеріал, потрібно його вивчити, проаналізувати і зрозуміти. По - третє - потрібно презентувати зібраний матеріал. Доречі, над певною темою може працювати як одна дитина, так і група.
Отже, план створення лепбука:
1. Вибрати і обговорити тему;
2. Скласти план і намалювати макет, приготувати всі необхідні матеріали.
Розмір готового лепбука є стандартним - папка А4 в складеному вигляді та А3 у відкритому вигляді. Цей розмір ідеально підходить, щоб дитина могла самостійно працювати з ним: тримати його в руках, малювати, писати, виконувати завдання в ньому, а після занять поставити теку на полицю.
Найпростіші лепбуки виглядають як книжка з одним розворотом, більш складні можуть мати форму " трюмо": одна велика центральна частина та дві менші створки з боків.
3. Створити різноманітні кишеньки і наповнити їх. На готову основу кріпляться в різний спосіб дверцята, віконечка, кишеньки, квіточки, книжечки, рухливі кружечки тощо.
Вони наповнюються навчальним матеріалом, який потім можна діставати, перекладати, складати на свій розсуд.
4. Презентувати свою роботу. Захистити свою роботу - це створити цікаву доповідь, з використанням матеріалів розміщених в кишеньках лепбука: факти, цікава інформація, загадки, ребуси, проблемні питання тощо.
При створенні лепбука варто враховувати такі моменти: його потрібно виготовляти з міцного матеріалу, щоб при частому використанні він швидко не втратив свій вигляд; "книга на колінах" має бути цікавою, яскравою, кольоровою, тобто привертати до себе увагу; звичайно містити інформацію, яка буде зрозумілою дітям і відповідати окресленій темі; матеріал добирати в різний спосіб, як під час уроку, так і самостійно; і, звісно, звернути увагу на те, що її можуть використовувати і інші учні або дорослі, які прагнуть отримати або поглибити інформацію з теми.
Отже, лепбук сприяє формуванню вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати навчальну інформацію, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити самостійні висновки, розвиває критичне мислення, спостережливість, вміння співпрацювати, шукати варіанти виходу з проблемних ситуацій.
Лепбук - це цікава спільна творча гра для вивчення, повторення або узагальнення навчального матеріалу.
Хмара слів
Хмара слів (хмара тегів, або зважений список) - це візуальне відтворення списку слів, категорій, міток чи ярликів на єдиному спільному зображенні. За допомогою хмар слів можна візуалізувати матеріал з теми у більш наочний спосіб. Це сприяє швидкому запам'ятовуванню інформації.
Можливості використання хмари слів у навчанні пов'язані, наприклад, з тим, що:
- в хмару можна записати тему уроку, яку учні повинні визначити;
- скласти пропозиції щодо визначеної теми, «хмара» виступає в якості опорного конспекту;
- прочитати в «хмарі» головне питання, на яке необхідно знайти відповідь протягом уроку;
- скласти речення або розповідь, використовуючи якомога більше слів з хмари;
- створити словникову «хмару» на основі невеликих нещодавно вивчених навчальних текстів, і попросити учнів пригадати, про що були ці тексти, і в якому саме контексті використовувалися слова;
- показати «хмару», складену зі слів, узятих із незнайомого тексту, і попросити здогадатися про його зміст;
- перетворити нудний текст в цікаву головоломку;
- зробити "хмарку" підказок до кросвордів тощо;
- повторити основні поняття теми, що вивчаєтся і т.д.
Хмару слів можна легко згенерувати власноруч з використанням спеціальних програм.
Word It Out – безкоштовний англомовний сервіс для створення хмар слів, який є одним з найпростіших і зручних у використанні.
Word Cloud Generation – англомовний сервіс для створення тегових хмар, який має найбільш зручну інтуїтивно зрозумілу навігацію.
Word Art – багатофункціональний англомовний сервіс для створення хмар слів. З його допомогою можна створювати яскраві хмари різної форми. Однак недоліком цієї програми є певне спотворення шрифтів при відображенні кирилиці.


